Михайло Корхун на фронтах німецько-радянської війни із січня 1943 р. Учасник боїв на території Польщі, Німеччини та Чехословаччини. Під час нацистської окупації м. Київ у вересні 1941 р. у Бабиному Яру загинули рiднi Михайла – мати Єлизавета Осипівна, сестра Марiя та молодший брат Леонід. Батько Йосип Корхун, учасник війни, у серпні 1941 р. у боях на Київщині був важко поранений. Після лікування в госпіталі працював на підприємствах тилу. По війні, як і Михайло, повернувся до м. Київ

Since January 1943 Mykhailo Korkhun has been at th ...

Володимир Кравець зник безвісти на фронті в 1944 р. Павло Шостак зник безвісти на фронті в 1944 р. Юрій Білецький зник безвісти на фронті в 1941 р. Міля Мільнер розстріляний у Бабиному Яру. Юрій Матвєєв загинув на фронті в лютому 1944 р. Максим Мороз зник безвісти на фронті. Михайло Гіллер розстріляний у Бабиному Яру. Володимир Яблонський зник безвісти на фронті. Абрам Крефман разом із батьками й сестрою розстріляний у Бабиному Яру

Volodymyr Kravets has gone missing at the front in 1944. Pavlo Shostak has gone missing at th ...

У вересні 1941 р. Марія Корхун разом із матір’ю Єлизаветою Корхун та 12-річним братом Леонідом були розстріляні в Бабиному Яру. Із родини вціліли її батько Йосип Корхун та брат Михайло

Mariia Korkhun, her mother Yelyzaveta Korkhun and her 12-year-old brother Leonid were shot in Babyn Yar in September 1941. Her father Yosyp Korkhun and her brother Mykhailo survived

Усі хлопці мешкали в буд. № 47/17 на вул. Ярославській у м. Київ. Михайло Корхун у 1944 р. мобілізований на фронт. Яків Файнштейн розстріляний у Бабиному Яру. Валентин Дашевський загинув на фронті. Леонід Каганович разом із сестрами: 6-річною Раєю та 4-річною Миррою розстріляний у Бабиному Яру. Леонід Корхун разом із матір’ю та 19-річною сестрою розстріляний у Бабиному Яру. Олександр Супрунович – учасник оборони Одеси, поранений.

All the boys lived in house in Yaroslavska Street, 47/17 in Kyiv. Mykhailo Korkhun was mobilized to the fr ...

З окупованого нацистами м. Києв Галина повернулася до батьківської оселі в с. Козинці Бородянського району Київської області, де її розшукав знайомий Борис Міндіч. Військовополоненого-утікача з Дарницького табору родина переховувала в саморобному сховку упродовж декількох місяців. Надалі Галина та Борис стали одними з організаторів 3-го Бородянського партизанського загону. По війні одружилися. У 1992 р. Галина Корпусенко та її батьки Ілля і Варвара Малофії були удостоєні звання «Праведник Бабиного Яру», а в 1996 р. – звання «Праведник народів с ...

У жовтні 1941 р. в м. Чернівці румунська окупаційна влада створила найбільше тимчасове гетто на теренах губернаторства «Буковина», де перебувало близько 50 тис. євреїв. Звідси їх мали депортувати до «Трансністрії». У жовтні – листопаді 1941 р. було вивезено понад 28 тис осіб. Близько 16 тис. чернівецького єврейства, завдяки так званій авторизації залишилося на місці

In October 1941 in Chernivtsi the Romanian occupation authorities organized the largest temporary ghetto in Bukovyna Governorate, where there were about 50,000 Jews. They ...

Родина Гіммельштейнів, батьки, сестра та близькі родичі Дори Кардовської, була розстріляна нацистами на околицях м. Херсон у 1942 р. Сама ж вона пройшла через концентраційні табори Аушвіц (Польща) та Равенсбрюк (Німеччина). У червні 1945 р. повернулася додому

The Himmelstein family, Dora Kardowska's parents, sister and close relatives were shot dead by the Nazis on the outskirts of Kherson in 1942. She passed through the Auschwitz (Poland) and the Ravensbrück (Germany) concentration camps. In June 1945 she returned home

Проживала в м. Мукачево на Закарпатті. Від 19 березня 1944 р. разом із родиною перебувала в міському гетто. 20 травня 1944 р. вся сім’я Аккерманів прибула до концтабору Аушвіц (Польща). Шість членів родини були знищені в газових камерах та спалені в крематорії. Від 21 серпня 1944 р. до 8 травня 1945 р. Тільда працювала на радіозаводі «Гагенук» (м. Райхенбах, Німеччина). 10 червня 1945 р. повернулася на батьківщину

She lived in Mukachevo in Transcarpathia. From March 19, 1944 she was in the city ghetto with her family. On May 20, 1944, ...

Учителювала в с. Засулля на Сумщині. У листопаді 1941 р. родина Балаклицьких уперше заарештована, проте розстрілу вдалося уникнути. У 1942 р. жінку разом із 6-рiчними синами Вадимом та Леонідом знову затримали, кинули до в’язниці. Федір, чоловік-українець, постiйно шукав можливостi звiльнення дружини та дітей. 26 червня 1942 р. Ганна разом із синами була розстрiляна в місцевому кар’єрi

She taught in Zasullia village in Sumy region. In November 1941, the Balaklytska family was arrested for the first time, but the execution was avoided ...

У травні 1944 р. разом із батьками, братами й сестрами (у родині було семеро дітей) переміщений у гетто м. Хуст, а відтак вивезений до Польщі. Від 29 травня 1944 р. до 11 квітня 1945 р. – в’язень концтаборів Аушвіц I (Польща) та Бухенвальд (Німеччина). Після визволення повернувся додому. Із родини залишилася лише сестра Гіта

In May 1944, together with his parents, brothers and sisters (there were seven children in the family) he was transferred to the ghetto in Khust, and then deported to Poland. From May 29, 1944 to April 11, 1945, h ...

У вересні 1941 р. під час нацистської окупації Києва розстріляна у Бабиному Яру. Матеріали родини Польових були зібрані під час проведення акції в рамках гуманітарного музейного проекту «Непрочитані листи 41-го»

During the Nazi occupation of Kyiv she was shot dead in Babyn Yar in September 1941. The materials of the Polovyi family were collected during the humanitarian museum project “Unread Letters of 41st”

До нацистської окупації Києва працювала вчителем у школі. Чоловік Ольги, український вчений історик-археолог Іван Іванцов, у липні 1941 р. пішов на фронт, потрапив у оточення під Полтавою, повернувся до Києва, де 30 жовтня 1941 р. був розстріляний у Бабиному Яру. Ольга товаришувала із сусідкою, єврейкою Іриною Висоцькою, бабусею пізніше відомого актора і поета, виконавця власних пісень Володимира Висоцького. Ірина не була схожа на єврейку, але знищила свої документи. У грудні 1941 р. за доносом її викликали до гестапо, де вимагали документально ...

Напередодні німецько-радянської війни родина переїхала на околицю м. Києва у власний, ще недобудований будинок. Наприкінці вересня 1941 р. Ольга помітила, що в будинку навпроти хтось живе, а через деякий час у двері постукала нова сусідка – Етель Опенгейм, яка з двома маленькими дітьми та старою мамою дивом врятувалася від розстрілу в Бабиному Яру. Жінка важко перенесла втрату старшого сина, якого загубила в натовпі, що йшов на смерть. Подружжя Омельченків опікувалося єврейською родиною до кінця нацистської окупації. По війні сім’ї підтримували ...

У цьому недобудованому будинку під час нацистської окупації переховувалася Етель Опенгейм із двома маленькими дітьми та старою мамою. Долею єврейської родини опікувалося подружжя Омельченків. По війні сім’ї підтримували дружні стосунки. У 1999 р. Ольга і Костянтин Омельченко отримали почесне звання Праведник Бабиного Яру

Etel Openheim, her two small children and old mother hid in this unfinished house during the Nazi occupation. The Omelchenkos took care by the fate of the Jewish family. They maintained friendly relations after the wa ...

Залишки конструкцій «відкритих печей», де спалювалися ексгумовані тіла жертв Бабиного Яру у серпні – вересні 1943 р. з метою ліквідації слідів злочинів нацистів під час окупації м. Київ. У складі «зондеркоманди 1005» в’язні Сирецького табору розкопували трупи і знищували їх на «печах», які будували із огорожі Лук’янівського та надгробків Єврейського кладовищ. «Трупна команда» складала тіла та дрова на «печі» штабелями. Потім усе спалювалося. За свідченням колишніх бранців, таких «печей» було побудовано до тридцяти й на кожній знищено від 2 тис. ...

Під час нацистської окупації м. Київ у серпні – вересні 1943 р. в цій будівлі квартирувався німецький контингент «зондеркоманди 1005», яка під час спеціальної акції «1005» (нім. «Sonderaktion 1005») займалася ліквідацією масштабних слідів скоєних нацистами воєнних злочинів та геноциду, зокрема розкопкою та спалюванням решток тіл жертв Бабиного Яру

In August-September 1943, during the Nazi occupation of Kyiv, the members of German "Sondercommando 1005" were housed in this building. During special action “1005” (“Sonderaktion 1005”) the ...

Естер Бараш із родиною проживала в м. Ромни на Сумщині. Із початком німецько-радянської війни її чоловіка мобілізували на фронт. У місті розпочалося переслідування євреїв. Німецький солдат допоміг Естер із новонародженою донечкою втекти з місця збору євреїв. У тому натовпі залишилися її батьки та сестри. Жінка попросила притулку для дитини в родини Кобишів, а сама втекла. Вважається знищеною в період Голокосту. Після війни Панас і Уляна Кобиші офіційно удочерили врятовану Галинку. У 1995 подружжя удостоєне звання «Праведник народів світу»
...

Упродовж 5–9 липня 1941 р. німецька зондеркоманда 10б разом із румунськими солдатами в м. Чернівці та його околицях знищила понад 2 300 євреїв (цей злочин отримав назву «кривавий липень – 1941»). Так, у рамках цієї «акції», 7–8 липня близько 400 осіб зігнали до місцевого палацу культури, де їх упродовж двох днів катували, а потім, провівши бічними вулицями до військового стрільбища (с. Біла), змусили викопати яму й розстріляли. Із серпня 1941 р. румунська адміністрація почала використовувати єврейське населення Чернівців на примусових роботах. ...

Дмитро Аршанський та його дружина Сара загинули під час Голокосту в м. Харків. Їхні діти Жанна і Фріна були врятовані родиною Боганчів. Більш ніж тиждень вони переховувалися в будинку цієї сім’ї. Пізніше Євдокії Боганчі вдалось отримати підробні документи на сестер та перевезти їх до м. Полтава, а потім до дитячого будинку в м. Кременчук. По війні сестри Аршанські емігрували до США. Прокіп і Євдокія Боганчі 5 грудня 2007 р. отримали почесне звання «Праведник народів світу»

Dmytro Arshanskyi and his wife Sarah died during the Holocaust ...

Сара та її чоловік Дмитро Аршанський загинули під час Голокосту в м. Харків. Їхні діти Жанна і Фріна були врятовані родиною Боганчів. Більше ніж тиждень вони переховувалися в будинку цієї сім’ї. Пізніше Євдокії Боганчі вдалось отримати підробні документи на сестер та перевезти їх до м. Полтава, а потім до дитячого будинку в м. Кременчук. По війні сестри Аршанські емігрували до США. Прокіп і Євдокія Боганчі 5 грудня 2007 р. отримали почесне звання «Праведник народів світу»

Sarah and her husband Dmytro Arshanskyi died during the Holocau ...