Львівське єврейське гетто було третім за розмірами в Європі (восени 1941 р. тут перебувало 138 700 осіб). У гетто не вистачало води та харчів, медикаментів, житла тощо. Це спричинило масове голодування та знесилення, восени 1942 р. поширилась епідемія тифу. Працездатне населення гетто виконувало трудову повинність у Янівському таборі, а непрацездатних систематично знищували. Нацисти регулярно проводили «акції», коли людей відстрілювали цілими будинками й часто просто на вулицях. У червні 1943 р. м. Львів було проголошено «юденфрай» – вільним від євреїв. Упродовж двох років німецької окупації у Львівському гетто та Янівському таборі, за окремими підрахунками, загинуло понад 250 тис. осіб. Наказ про утворення в м. Львів єврейської ради було видано 22 липня 1941 р. Відомий адвокат і громадський діяч Генрік Ландесберг до лютого 1942 р. – віце-президент єврейської ради (юденрату) м. Львів. Опісля – президент юденрату, повішений гітлерівцями під час «серпневої акції» 1942 р.

Lviv Jewish ghetto was the third largest in Europe (in autumn of 1941 there were 138,700 people). In ghetto, there were water and food shortages, medical care, housing, and so on. This led to mass starvation and exhaustion, and in the fall of 1942 a typhus epidemic spread. The able-bodied population of ghetto fulfilled their duties in Yaniv camp, and the disabled one were systematically exterminated. The Nazis regularly held so-called "actions" in which people were shot of entire houses and often simply in the streets. In June 1943, Lviv was proclaimed "Judenfrei" – liberated from the Jews. During the two years of German occupation, more than 250 thousand people died in Lviv ghetto and Yaniv camp, according to some estimates. The order to establish a Jewish council in Lviv was issued on July 22, 1941. Well-known lawyer and public figure Henrik Landesberh until February 1942 – the Vice President of the Jewish Council (Judenrat) of Lviv. Later, he was the President of the Judenrat, hanged by the Nazis during the "August action" of 1942