Сашко разом із мамою Софією, заарештованою за причетність до антинацистського руху Опору в Білорусі, перебував у концтаборі Аушвіц. У 1945 р. їх розлучили. Табірна адміністрація визначила Софію до відправлення по етапу й вона полишила семирічного сина на опіку Марії Сергійчук, яка напередодні втратила власну дитину. По війні Марія відшукала матір хлопчика й він повернувся додому.

Sasha was in the Auschwitz concentration camp with his mother Sophia, who was arrested for involvement in the anti-Nazi resistance movement in Belarus. In ...

На фото – брати Володя та Шура Клименки. Вові 5, а Шурі – 7 років. Що з ними сталося?

In the photo – brothers Volodymyr and Oleksandr Klymenko. What happened to them?

Під час бойовища на східноєвропейському театрі Другої світової підприємство зазнало чималої руйнації. По поверненні радянського режиму на Українські терени до його реконструкції долучили зокрема й дітей, які значно перевищували виробничі норми. Остаточно довоєнні потужності заводу було відновлено у 1950 р.

During the battle in the Eastern European Theater of the Second World War, the plant suffered the considerable destruction. After the return of the Soviet regime to the Ukrainian territory, children who significantly exceeded the ...

Із національно свідомої родини, організаторів осередків Товариства «Просвіта». У 1945 р. разом із батьками в ході польсько-українського трансферу населення була депортована до УРСР. За сприяння родича сім’я замешкала в покинутій польській оселі в м. Самборі. Старший брат Богдан – активний учасник Українського визвольного руху. Загинув під час етапування до таборів ГУЛАГу.

From a nationally conscious family, the organizers of the “Prosvita” (Enlightenment) Society. In 1945, together with her parents, during the Polish-Ukrainian trans ...

Підлітком долучився до Українського визвольного руху. Від 1944 р. – провідник місцевого осередку молодіжної ОУН на Закерзонні. У 1945 р. під час польсько-українського трансферу населення був депортований до УРСР. Того ж року вступив до Львівського зооветеринарного інституту, де створив молодіжну підпільну організацію націоналістичного спрямування «Борці за волю України». У 1946 р. заарештований і покараний 10-ма роками ГУЛАГу. Загинув у 1947 р. під час етапування.

As a teenager he joined the Ukrainian liberation movement. From 1944 ...

З окупованого нацистами м. Києв Галина повернулася до батьківської оселі в с. Козинці Бородянського району Київської області, де її розшукав знайомий Борис Міндіч. Військовополоненого-утікача з Дарницького табору родина переховувала в саморобному сховку упродовж декількох місяців. Надалі Галина та Борис стали одними з організаторів 3-го Бородянського партизанського загону. По війні одружилися. У 1992 р. Галина Корпусенко та її батьки Ілля і Варвара Малофії були удостоєні звання «Праведник Бабиного Яру», а в 1996 р. – звання «Праведник народів с ...

У період боїв за Одесу в 1941 р. силами педагогічного колективу та учнів школи № 125 із с. Крива Балка (неподалік Одеси) було організовано навчання у кам’яних катакомбах. Подібні навчальні заклади в той час отримали назву «школи мужності»

During the battles for Odesa in 1941, the education was organized in the catacombs on the initiative of the teaching staff and pupils of the local school № 125 from Kryva Balka village (near Odesa). At that time such educational institutions were called "schools of courage"

Із поверненням радянського режиму на українські терени поступово відновлювався навчальний процес. Особлива увага приділялася організації професійно-технічних закладів, де діти залучалися до виготовлення продукції, призначеної для потреб фронту

After the return of the Soviet regime to the Ukrainian territory, the educational process was gradually resumed. Particular attention was paid to the organization of vocational training schools, where children were involved in the manufacture of products intended for the needs of the front ...

Головним напрямком роботи «Гітлер'югенду» під час війни стає залучення молоді до підтримки Вермахту. Націонал-соціалістичний молодіжний рух охоплював німецьку молодь віком від 10 до 18 років. Вони проводили пропагандистські марші, паради, змагання, міжнародні зустрічі з членами молодіжних фашистських об’єднань Італії та інших країн. Важливу увагу займали такі теми як расова теорія, політика народонаселення, німецька історія

The main direction of the Hitler Youth's activity during the war was to involve young people in supporting the ...

Зеліско Марія під час румунської окупації, маючи шестеро дітей, надала притулок єврейській родині Габерів. Під час одного з обшуків в оселі Зеліско румунські солдати знайшли євреїв та намагалися їх розстріляти. Марія, тримаючи на руках маленького сина Віктора, встала перед румунами, затуляючи собою Габерів. Єврейська родина уникнула страти, але до кінця війни перебувала в таборах на території Трансністрії. У 2001 р. Яд Вашем посмертно удостоїв Марію Зеліско почесним званням "Праведник народів світу".

During the Romanian occupation, ...

Зеліско Марія під час румунської окупації, маючи шестеро дітей, надала притулок єврейській родині Габерів. Під час одного з обшуків в оселі Зеліско румунські солдати знайшли євреїв та намагалися їх розстріляти. Марія, тримаючи на руках маленького сина Віктора, встала перед румунами, затуляючи собою Габерів. Єврейська родина уникнула страти, але до кінця війни перебувала в таборах на території Трансністрії. У 2001 р. Яд Вашем посмертно удостоїв Марію Зеліско почесним званням "Праведник народів світу".

During the Romanian occupation, ...

Під час румунської окупації Зеліско Марія, маючи шестеро дітей, надала притулок Дорі Габер та ще шести членам її родини: її батькам, брату, батькам і тітці матері. Під час одного з обшуків в оселі Зеліско румунські солдати знайшли євреїв та намагалися їх розстріляти. Марія, тримаючи на руках маленького сина Віктора, встала перед румунами, затуляючи собою Габерів. Єврейська родина уникнула страти, але до кінця війни перебувала в таборах на території Трансністрії. У 2001 р. Яд Вашем посмертно удостоїв Марію Зеліско почесним званням "Праведник нар ...

У жовтні 1941 р. в м. Чернівці румунська окупаційна влада створила найбільше тимчасове гетто на теренах губернаторства «Буковина», де перебувало близько 50 тис. євреїв. Звідси їх мали депортувати до «Трансністрії». У жовтні – листопаді 1941 р. було вивезено понад 28 тис осіб. Близько 16 тис. чернівецького єврейства, завдяки так званій авторизації залишилося на місці

In October 1941 in Chernivtsi the Romanian occupation authorities organized the largest temporary ghetto in Bukovyna Governorate, where there were about 50,000 Jews. They ...

Бабин Яр – урочище в м. Київ, якому судилося стати одним із найстрашніших прикладів жорстокості карально-репресивного механізму нацистської окупаційної влади, символом Голокосту в Україні. Від 29 вересня 1941 р., упродовж п’яти діб, у Бабиному Яру було знищено близько 52 тис. київських євреїв. Згодом в урвищі нацисти розстрілювали військовополонених, заручників із числа мирних мешканців, учасників радянського руху Опору, представників Українського визвольного руху. Упродовж двох років тут було знищено понад 100 тис. євреїв, ромів, українців та ...

Родина Гіммельштейнів, батьки, сестра та близькі родичі Дори Кардовської, була розстріляна нацистами на околицях м. Херсон у 1942 р. Сама ж вона пройшла через концентраційні табори Аушвіц (Польща) та Равенсбрюк (Німеччина). У червні 1945 р. повернулася додому

The Himmelstein family, Dora Kardowska's parents, sister and close relatives were shot dead by the Nazis on the outskirts of Kherson in 1942. She passed through the Auschwitz (Poland) and the Ravensbrück (Germany) concentration camps. In June 1945 she returned home

Проживала в м. Мукачево на Закарпатті. Від 19 березня 1944 р. разом із родиною перебувала в міському гетто. 20 травня 1944 р. вся сім’я Аккерманів прибула до концтабору Аушвіц (Польща). Шість членів родини були знищені в газових камерах та спалені в крематорії. Від 21 серпня 1944 р. до 8 травня 1945 р. Тільда працювала на радіозаводі «Гагенук» (м. Райхенбах, Німеччина). 10 червня 1945 р. повернулася на батьківщину

She lived in Mukachevo in Transcarpathia. From March 19, 1944 she was in the city ghetto with her family. On May 20, 1944, ...

Учителювала в с. Засулля на Сумщині. У листопаді 1941 р. родина Балаклицьких уперше заарештована, проте розстрілу вдалося уникнути. У 1942 р. жінку разом із 6-рiчними синами Вадимом та Леонідом знову затримали, кинули до в’язниці. Федір, чоловік-українець, постiйно шукав можливостi звiльнення дружини та дітей. 26 червня 1942 р. Ганна разом із синами була розстрiляна в місцевому кар’єрi

She taught in Zasullia village in Sumy region. In November 1941, the Balaklytska family was arrested for the first time, but the execution was avoided ...

У травні 1944 р. разом із батьками, братами й сестрами (у родині було семеро дітей) переміщений у гетто м. Хуст, а відтак вивезений до Польщі. Від 29 травня 1944 р. до 11 квітня 1945 р. – в’язень концтаборів Аушвіц I (Польща) та Бухенвальд (Німеччина). Після визволення повернувся додому. Із родини залишилася лише сестра Гіта

In May 1944, together with his parents, brothers and sisters (there were seven children in the family) he was transferred to the ghetto in Khust, and then deported to Poland. From May 29, 1944 to April 11, 1945, h ...

У листопаді 1941 р. родина Балаклицьких уперше заарештована, проте розстрілу вдалося уникнути. У 1942 р. 6-річного Вадима з матір’ю Ганною та братом-близнюком Леонідом знову затримали й кинули до в’язниці. Розстріляний нацистами 26 червня 1942 р. разом із родиною в гіпсовому кар’єрi с. Засулля на Сумщині (нині – в межах м. Ромни Сумської області)

In November 1941, the family Balaklytskyi was arrested for the first time, but the execution was avoided. In 1942, 6-year-old Vadym, along with his mother Hanna and twin brother Leonid, were ...

У вересні 1941 р. під час нацистської окупації Києва розстріляна у Бабиному Яру. Матеріали родини Польових були зібрані під час проведення акції в рамках гуманітарного музейного проекту «Непрочитані листи 41-го»

During the Nazi occupation of Kyiv she was shot dead in Babyn Yar in September 1941. The materials of the Polovyi family were collected during the humanitarian museum project “Unread Letters of 41st”